
Лев Толстой
Обстоював радикальне християнське ненасильство та відмову відповідати на зло примусом. Його етична критика насильства вплинула на подальші ненасильницькі рухи, зокрема на Ганді.
Peaceful World спирається не на одну доктрину, а на різні традиції. Тут зібрано мислителів, практиків і дослідницькі лінії, які допомагають нам формулювати запитання та методи.
Включення людини чи традиції не означає згоди з усім, що вони говорили або робили. Тут поруч існують філософські, історичні, педагогічні, емпіричні, теоретичні та практичні лінії; між ними є реальні розбіжності.
Ми використовуємо ідеї як інструменти для запитань і перевірки, а не як доказ того, що Peaceful World «має рацію».
Історичний контекст, обмеження даних і відмінність між етичною позицією та емпіричним твердженням мають залишатися видимими.
Ці групи — практичні маршрути читання, а не академічна класифікація. У кожній картці зазначено один внесок або питання, важливе для роботи Peaceful World.

Обстоював радикальне християнське ненасильство та відмову відповідати на зло примусом. Його етична критика насильства вплинула на подальші ненасильницькі рухи, зокрема на Ганді.

Розвивав сатьяграху як дисципліновану практику ненасильницького опору, пов’язуючи цілі із засобами. Це важливо для принципу Peaceful World: мирні цілі потребують мирних методів.

Виступає за співчуття, міжрелігійний діалог, ненасильство та загальну відповідальність. Його підхід пов’язує внутрішню дисципліну з турботою про інших і практикою мирного співіснування.

Очолював кампанії ненасильницької прямої дії в русі за громадянські права США та пов’язував справедливість із любов’ю, гідністю й організованою громадянською дією.

Розвивав етику «благоговіння перед життям», поширюючи моральну турботу за межі вузько людських інтересів. Для Peaceful World це важливо як вираз морального пріоритету життя.

Його свідчення про Сольферіно сприяло виникненню руху Червоного Хреста та першої Женевської конвенції. Це приклад того, як турбота про страждання перетворюється на неупереджені гуманітарні інституції.

Джайнський учитель, пов’язаний із міжнародним поширенням ахімси та анекантавади. Для нас важливі і ненасильство, і дисципліна ставлення до істини без зведення її до однієї точки зору.

Організував «Худай Хідматгар» — великий пуштунський рух, заснований на ненасильницькій дисципліні та соціальній реформі. Його досвід показує ненасильство в межах ісламського культурного контексту.

Допоміг сформувати традицію соціально залученого буддизму, пов’язуючи усвідомленість, співчуття, глибоке слухання та суспільну дію. Це важливо для деескалації та внутрішніх умов мирної відповіді.

Її антивоєнний роман «Геть зброю!» і багаторічна громадська діяльність допомагали формуванню організованого європейського пацифізму. Вона пов’язувала просвіту, інституції та переконання, що війни можна запобігати.

Ставив відповідальність перед Іншим у центр етики, особливо в зіткненні з вразливістю іншої людини. Це важливо для опору дегуманізації.

Систематизував методи громадянської ненасильницької дії та досліджував, як співпраця підтримує політичну владу. Його праці допомагають перетворювати принцип ненасильства на організовану практику, не вважаючи жоден метод універсально безпечним.

Розробила дитиноцентричний підхід, заснований на підготовленому середовищі, самостійності, концентрації та повазі. У пізніх працях про мир пов’язувала розвиток дитини з можливістю миролюбнішого суспільства.

Сприяла становленню мирної освіти як наукової та практичної галузі, пов’язуючи вивчення системи війни з гідністю, гендерною рівністю та здатністю уявляти альтернативи. Для Peaceful World вона втілює освіту не лише про конфлікти, а й задля культури миру.

Розвивала підходи до культури миру та колективної уяви бажаного майбутнього. Наголошувала на значенні повсякденних практик спільнот і участі жінок та дітей у створенні менш насильницького світу.

Вважав, що освіта розвивається через досвід, дослідження та участь, і пов’язував демократичне життя зі звичками, що формуються в школі. Це важливо для навчання миру через практику, а не гасла.

Розвивав педагогіку поваги й ставився до дітей як до людей із правами, голосом і гідністю. Це важливо для уваги Peaceful World до дитинства та освіти без домінування.

Поєднувала освіту в громадах, соціальну турботу, демократію та міжнародну роботу в ім’я миру. Її досвід у Галл-Гаусі показує, що мир залежить від гідних умов життя людей, а не лише від дипломатичних угод.

Розвивав критичну педагогіку навколо діалогу, рефлексії та дії, виступаючи проти «банківської» моделі освіти. Це важливо для навчання, яке посилює суб’єктність, а не робить людину пасивним отримувачем.

Розробив людиноцентрований підхід, наголошуючи на емпатії, конгруентності та безумовному позитивному прийнятті. Ці умови важливі для діалогу, навчання та спілкування в конфлікті.

Дослідження вивченої безпорадності та подальша робота в позитивній психології вивчали, як пояснювальні звички, суб’єктність і сильні сторони пов’язані з людським функціонуванням. Це важливо для освіти, що розвиває можливості замість фаталізму.

Розробив програму зниження стресу на основі усвідомленості, запровадивши структуровану практику mindfulness у клінічне середовище. Для нас важливі тренування уваги та пауза перед автоматичною реакцією.

Критикував інституційні монополії на навчання та пропонував самостійніші й «конвівіальні» форми освіти та інструментів. Це важливо для відкритого й децентралізованого доступу до знань.

Створював освітні експерименти навколо свободи, творчості, природи та міжкультурного навчання, водночас критикуючи агресивний націоналізм. Це важливо для мирної освіти, що перетинає культурні кордони.

Розвивав впливове розрізнення негативного та позитивного миру й поняття структурного насильства. Ці ідеї розширюють peacebuilding: від припинення прямого насильства до аналізу умов, що відтворюють шкоду. Дослідження позитивного й негативного миру →
Розвивав підходи до трансформації конфліктів, засновані на стосунках, участі місцевих спільнот і довгостроковому примиренні. Його робота нагадує: побудова миру — тривалий соціальний процес, а не лише угода про припинення бойових дій.

Поєднував моральне лідерство в боротьбі з апартеїдом із роботою навколо правди, відповідальності та примирення, зокрема очолювання Комісії правди та примирення ПАР. Це важливо для відновлення після колективного насильства.

Брала участь в організації жіночого руху за мир у Ліберії, що об’єднав людей різних релігій у тривалій ненасильницькій дії. Її досвід показує, як організована громадянська сміливість здатна розширювати можливості припинення війни.

Розробив Ненасильницьке спілкування як практичну рамку роботи зі спостереженнями, почуттями, потребами та проханнями. Це важливо для зниження оцінної ескалації в міжособистісному конфлікті.

Допоміг становленню сучасної відновної юстиції, зміщуючи фокус з одного лише покарання на шкоду, зобов’язання та відновлення. Це важливо для відповідальності, спрямованої на виправлення наслідків.

Працював із математичними моделями конфлікту та співпраці; його стратегія Tit-for-Tat стала впливовою в дослідженнях повторюваної дилеми в’язня. Це обмежена модель взаємності, а не універсальний закон співпраці.

Її свідчення та громадська діяльність привернули міжнародну увагу до прав корінних народів, насильства та історичної пам’яті в Гватемалі. Це важливо для миробудування, що включає голос, пам’ять і справедливість.

Запропонував міметичну теорію, в якій суперництво може посилюватися через наслідування та переноситися на «цапа-відбувайла». Це теоретична оптика для аналізу колективної ворожнечі, а не універсальне пояснення.

Критикувала насильницьке та авторитарне виховання й стверджувала, що непропрацьоване дитяче насильство може відбиватися в дорослому житті. Це застереження про міжпоколінну шкоду, а не встановлений причинний закон.

У порівняльних емпіричних дослідженнях показала, що за певних умов спільноти можуть стійко керувати спільними ресурсами через локально адаптовані інституції, не покладаючись лише на державу чи ринок. Це важливо для розуміння умов співпраці.

Розвивала й викладала системне мислення, зокрема ідею точок докладання зусиль, де втручання може змінювати поведінку системи. Це допомагає дивитися глибше за симптоми — на зворотні зв’язки, правила, цілі та парадигми.

Досліджував комунікацію, навчання та «екологію розуму» через реляційний і системний погляд. Це важливо для розуміння конфлікту та поведінки як патернів у ширшому контексті.

Розвивав системний підхід до якості та управління, приділяючи увагу варіативності, навчанню та вдосконаленню системи замість автоматичного пошуку винних. Це важливо для інституційної культури співпраці.

Розвивав підхід спроможностей, що оцінює розвиток через реальні свободи та можливості людей, а не лише через дохід. Це важливо для розуміння миру як умов людської суб’єктності та гідності.

Захищав критичний раціоналізм і відкрите суспільство, наголошуючи на хибності знання, критиці та інституціях, що дають змогу мирно виправляти помилки. Це важливо для інтелектуальної скромності та недогматичного суспільного життя.

Співзасновник Center for Humane Technology і критикує дизайн економіки уваги, що оптимізує залученість коштом людської суб’єктності та суспільної довіри. Це важливо для цифрових умов, що формують конфлікт і увагу.

Розвивав ідеї автопоезису та біології пізнання, а пізніше використав вираз «біологія любові» для розмови про прийняття та спільне існування. Це системна перспектива, а не біологічний доказ етичної позиції.

Розвивав «епістемології Півдня» як критику ієрархій знання, сформованих колоніалізмом і виключенням. Це важливо для питання про те, чиє знання чутно в інституціях і миробудуванні.

Тривалі польові спостереження за шимпанзе задокументували складне використання знарядь, соціальні стосунки та індивідуальні відмінності, ставлячи під питання прості межі між людиною та іншими тваринами. Її природоохоронна робота поширює цю увагу на середовища існування та спільноти.

Запропонував гіпотезу біофілії та зробив великий внесок у дослідження біорізноманіття. Для нас це важливо як спосіб досліджувати зв’язок людини з живими системами, не перетворюючи біофілію на доказ універсального альтруїзму.

Розвивав глибинну екологію, стверджуючи цінність нелюдського життя поза його корисністю для людей і пропонуючи ширше екологічне розуміння «я». Це важливо для розширення кола моральної турботи.

Заснувала Рух зеленого поясу, пов’язуючи садіння дерев і відновлення довкілля з добробутом, громадянською участю та миром. Це практичний міст між екологією та соціальною відповідальністю.

Пов’язує екологію, ненасильство та внутрішній розвиток у рамці «Земля, Душа, Суспільство» (Soil, Soul, Society). Це важливо для розуміння планетарного, особистого та соціального благополуччя як взаємозалежних.

Розвивав логотерапію навколо людського пошуку сенсу та відповідальності; на його працю вплинули клінічний досвід і пережите в нацистських концтаборах. Це важливо для теми гідності та суб’єктності в граничних умовах.

Аналізувала тоталітаризм, відповідальність і «банальність зла», звертаючи увагу на безвумність і потребу самостійного судження. Це важливо для опору дегуманізації та перекладанню моральної відповідальності на інших.

Досліджував бунт, абсурд і моральні межі політичної дії, ставлячи під питання ідеології, що виправдовують убивство обіцяним майбутнім. Це важливо для збереження людських меж усередині суспільних змін.

Досліджував свободу, любов, соціальний характер і людську деструктивність через гуманістичний психоаналіз і соціальну теорію. Це важливо для розуміння психологічних і культурних умов, що підтримують або руйнують ненасильство.

Через художню прозу досліджував провину, співчуття, свободу та радикальну відповідальність за інших. Для нас це літературне дослідження морального вибору, а не соціально-наукова теорія.

Розрізняв форми провини та відповідальності в повоєнній Німеччині й розвивав ідеї граничних ситуацій та «осьового часу». Це важливо для чесного осмислення колективної катастрофи.

Православний священник і письменник, який наголошував на людській гідності, відкритості та діалозі поверх культурних і релігійних кордонів. Це важливо як приклад віри, що опирається ізоляції та ворожнечі.

Досліджував альтруїстичну любов і творчий альтруїзм як соціологічні питання та заснував дослідницький центр, присвячений цій темі. Це важливо як спроба вивчати просоціальну дію, а не лише морально її вихваляти.

Розвивав сучасне біогеохімічне розуміння біосфери, а пізніше розмірковував про ноосферу — зростаючу роль людського знання в планетарних процесах. Це важливо для довгострокової відповідальності в масштабі планети.

Розвивав богословсько-філософське бачення еволюції до більшої складності, свідомості та «точки Омега». Для нас це приклад спекулятивної цивілізаційної уяви, а не емпіричний прогноз.

Поєднував піонерську роботу в космонавтиці з російським космізмом і уявляв довгострокове розширення людства за межі Землі. Це важливо для цивілізаційного масштабу мислення без схвалення всієї його філософії.

Через наукову фантастику та соціальну уяву описував далекі майбутні, де наука, культура та етика формують кооперативну цивілізацію. Це приклад того, як оповідь допомагає уявити альтернативи насильницькому суспільному порядку.

Створив Star Trek і запропонував впливовий образ майбутнього, де люди різного походження досліджують космос і розв’язують проблеми через співпрацю, допитливість і розум. Це образ надії, а не твердження, ніби у вигаданому всесвіті насильство взагалі відсутнє.
Зображення показано в відтінках сірого за допомогою CSS. Походження частини архівних портретів продовжує уточнюватися.
Це не список безперечних авторитетів і не родовід одностайності. Це мапа впливів, запитань і корисних розбіжностей.